Волапюк

Волапюк
Волапю́к (Volapük: від vol — світ + pük — мова, тобто «мова світу») — штучна мова, створена у 1879 році німецьким католицьким священиком Йоганном Мартіном Шлеєром. У порівнянні з іншою відомою штучною мовою — есперанто, волапюк значно менше поширена.

Волапюк — це один із найбільш вдалих проєктів створення штучної мови. Вона набула достатньої популярності з часу своєї появи у 1879 році завдяки німецькому священику Йоганну Мартіну Шлеєру. Слово волапюк означає «світова мова». Оскільки цій мові властиві відмінювання і дієвідмінювання, то можна зробити висновок, що, можливо, ця мова може бути схожою на мови типу латинської або на деякі слов'янські. Простий синтаксис, фонетичний принцип орфографії, короткі слова та здебільшого односкладові корені також притаманні волапюку. Наголос у мові сталий, падає на останній склад. Лексичний фонд штучної мови створений на основі слів англійської мови (навіть саме слово волапюк походить з двох слів «world» і «speak»). Але є у волапюка й слова, які походять з інших мов, наприклад, німецької (veg — дорога), латинської (sol — сонце), грецької (top — місце) та ін. Багато слів вигаданих (bal — один) або надзвичайно перекручених, що навіть неможливо впізнати. Наприклад, tik — думка, з англ. «think».

В граматиці є багато різних форм. Іменники відмінюються за чотирма відмінками і числами. Дієслова відмінюються за часами, особами, числами, способами.